СВЯТИЙ ЙОСИП ТА ЙОГО УБЛЮДКИ

К оглавлению "Актуальные темы"
К оглавлению "Аналитика. Политика"

Йосипа Вінського переслідує привід Януковича. Це через нього він назвав діда Мороза «ублюдком» і пішов в БЮТ. Однак вже через рік привід наздогнав його і у Тимошенко. Восени 2008-го, він заявив що подасть у відставку, якщо Тимошенко підпише коаліцію з Януковичем. Вдруге подібна заява пролунала зовсім недавно. І хоча БЮТ і Партія регіонів так і не створили коаліцію, але Вінський все-таки написав заяву і про відставку, і про вихід з партії «Батьківщина». І всім пояснює, що це через переговори БЮТ і Партії регіонів. «Моя суперечка носить політичний характер Я докажу суспільству і перш за все тим людям, які повірили брехні Тимошенко. Вона думає, що можна "розвести" всю країну, як Вінського розвела. Не можна "розвести" всю країну, не має права людина "розводити" всю країну", - пояснив Вінський на прес-конференції.

Хоча насправді, мало хто так сильно, як Вінський був зацікавлений в коаліції БЮТ з Партією регіонів. Бо тоді він міг піти з посади красиво, а нині політичну версію потрібно притягувати за вуха.

Адже зовсім не політичні ідеали стали причиною виходу Вінського. Причина одна - корупція у ввіреному йому міністерстві. Міністерство транспорту завжди було кормушкою. Як добре продемонстрував широкій публіці покійний Кирпа, у цьому відомстві крутяться такі гроші, що з лихвою вистачає і для держави, і для власної кишені. Можна лише згадати масштаби міністерської діяльності Кирпи – новенькі вокзали по всій країні, розкішні палаци для всіх вельмож, яхта для Президента, вертоліт і диван з крокодилячої шкіри для себе особисто. Отже, це не новина, коли кожен діяч, що доривається до крісла міністра транспорту, починає демонструвати більші чи менші корупційні дії. Однак корупційний гріх Вінського обтяжувався двома моментами. По-перше, він розвів небачену до того корупцію в одній зі сфер Міністерства транспорту - морській. По-друге, і що найважливіше, в цій корупції не було пом’якшуючих обставин, які би її могли легалізувати. А саме, вона не приносила жодної копійки в гаманець правлячої партії.

Морські вовки Вінського

Коли Вінський по квоті БЮТ був призначений на посаду, від нього, як від людини, незалежної від транспортного бізнесу, не доводилось очікувати швидких успіхів у розгортанні корупційних схем. І справді, майже за два роки роботи Вінський так і не осідлав основні грошові потоки таких жирних галузей міністерства, як «Укрзалізниця» або дорожне будівництво.

Зате він повною мірою відігрався в морській галузі – яка стала найбільш корумпованою за всю її історію.

Здавалось би, де Вінський, а де море. Але насправді все просто - Йосип Вікентійович прийшов на посаду міністра вже із сформованою командою «морських вовків», серцевину якої складали колишні соціалісти. Заступником Вінського став Ігор Урбанський - колишній депутат-соціаліст, найбільший судовласник України, що основний свій капітал зробив на перевезенні української та російської зброї до країн Африки. Першим заступником міністра був призначений його колишній помічник Володимир Работньов.

Ще кілька колишніх соціалістів були призначені заступниками міністра – Анатолій Клименко, Леонід Сергієнко, а близький до Вінського депутат БЮТ з Миколаєва Геннадій Задирко ввійшов в транспортний комітет Верховної Ради.

Ця команда почала вибудовувати чітку жорстко підпорядковану піраміду кадрів у морській галузі. В усіх портах, в усіх державних підприємствах та організаціях пройшли зачистки керівництва. На жирні посади прийшли кадри з сумнівною репутацією, герої корупційних скандалів минулих років.

Відомий портовик Федір Бедін, який свого часу очолював Миколаївський порт, розповів «Обозу»: «Це - повний розвал морської галузі. З 18 новопризначених начальників портів лише троє спеціалісти-професіонали в портовій справі, інші знаються лише на корупційних схемах. Дійшло до того, що навіть заступників начальників порту призначали в міністерстві, і кожен кандидат мусив вести з собою в Київ торбу чи портфель. У результаті галуззю керують особи сумнівних моральних якостей, для деяких не те що вкрасти, стерти, вбити людину так само легко, як дихнути».

Кастингом кандидатів на посади, за інформацією «Обозу», завідував Ігор Урбанський, за що отримав кличку «сірий кардинал» Міністерства транспорту. Цікаво, що Вінський, який найбільшим злом в політиці вважає Партію регіонів, у міністерській роботі сперся на Урбанського, що після зради Мороза не пішов з Соцпартії, а навпаки - спробував попрацювати в уряді Януковича. Хоча спрацюватися з колишнім міністром транспорту Рудьковським Урбанському не вдалося. В кулуарах Верховної Ради розповідають легенду, що у Рудьковського вилізли на лоба очі, коли він зазирнув у записочку від Урбанського, де було написано, яку неофіційну зарплату він має отримувати на посаді заступника міністра транспорту.

З Вінським співпраця Урбанського вдалася на славу, по суті, під прикриттям Вікентійовича він став морським королем. Працівники морської галузі розповідали «Обозу», що всі керівники портів та різних підприємств морської галузі обов’язково і регулярно мали з ним співбесіди в готелі «Хаят», де Урбанський традиційно приймав відвідувачів.

Одним словом, у морській галузі Міністерства транспорту дуже скоро виникла чітко підпорядкована піраміда. Зверху відомі «соціалісти». На нижніх ярусах - у керівництві морських портів, в різноманітних службах та організаціях, департаментах, підприємствах, що обслуговують морську галузь, ті, хто зміг сподобатися Ігорю Урбанському. Щоб «любов» не охолола, ці люди тільки й встигали бігати на килим до "Хаяту", або на яхту Урбанського «Алла».

Особливо скандальне призначення Вінського-Урбанського: це керівник Миколаївського порту, давній приятель Урбанського Василь Капацина, який контролює весь морський бізнес Миколаєва та області. До речі, компанія Капацини «Атлантік мері тайм» була агентом сумнозвісної «Фаїни» в порту Октябрськ. Також в професійних колах викликало шок призначення керівником ДП «Дельта-Лоцман» людини Урбанського пана Голодницького. Той відразу заходився копати гнилий канал Дунай - Чорне море. Найцікавіше, що камінь для дамби на каналі, який раніше завозили баржами, почали завозити КАМазами аж з Миколаївської області. Далекувато звісно, і з економічного погляду не вигідно, зате в інтересах близького до Вінського депутата Геннадія Задирка.

Перелік таких скандальних призначень в інтересах «соціалістичної» верхівки Мінтрансу можна продовжувати й продовжувати. Винятків у схемі призначення своїх людей було небагато. В Одесі команда соціалістів врахувала інтереси бютівців Круків -батька та сина, а на Дунаї - ще одного депутата-спонсора БЮТ Костянтина Жеваго. В усьому іншому морська галузь стала такою «соціалістичною», що у БЮТі про це почали розповідати анекдоти.

Хоча смішного тут було мало, такий жорсткий контроль над галуззю давав можливість безкарно крутити різноманітні корупційні схеми.

І треба сказати, що «на морі» ловиться велика риба. Тут заробляються мільйони на контрабанді, мільйони на освоєнні державних грошей, мільйони на продажу металолому або продажу корисних об’єктів по ціні металолому… А скільки державних коштів «закопується» на роботах з поглиблення дна в портах, які часто виконують сумнівні структури з сумнівною репутацією?! Тут заробляються мільйони на відчуженні портових земель та інфраструктури портів "своїм" інвестиційним компаніям. Тут можна вічно доїти бюджет і копати канал Дунай-Чорне море. До цього треба додати, що ще не до кінця розтягнуто Дунайське пароплавство, а у Чорноморського ще лишилася "смачна" нерухомість та привабливі земельні ділянки на узбережжі. Ще є буксири в "Дельта-Лоцмані"… Є земельні ділянки у фешенебельних курортних місцях, які належать Ялтинському порту. І з року-в-рік всі ці державні активи тануть, але їх запас такий, що дозволяє продовжувати годуватися чималій кількості людей. Один з анонімних співбесідників "Обозу", що свого часу працював на високій посаді в морській сфері, щиро зізнався, що носив хабарі в морський департамент Міністерства. «У чемоданах», - сміється чоловік і додає, що це не жарт.

Хто-хто в елінгу живе

Як маленька ілюстрація того зла, що відбувалося та відбувається в морській галузі – історія одного маленького, з точки зору вантажообігу, порту - Ялтинського.

Коротко історія така: після зміни керівництва порту в минулому році, він раптом став збитковим. А що це означає? Це означає, що за збитковістю може прийти банкрутство. А що таке банкрутство Ялтинського порту? Це гектари землі на набережній Ялти, в Масандрі, в портових точках по всьому південному узбережжі – Судак, Алушта, Алупка, Гурзуф, Сімеїз, залишки нерухомого майна – гуртожитки, їдальні, склад в Краснокам'янці тощо, які перейдуть в чиїсь приватні руки.

Принаймні так вважають працівники порту, що вже рік б’ють в усі дзвони, і яких звільняють один за одним, адже порт почало банкрутити призначене командою Вінського керівництво порту. Цьому є конкретні факти–підтвердження. Одне з них - заступник керівника порту Павло Холковський передав найбільш вигідні прогулянкові маршрути, де працювали кораблі Ялтинського порту, своїй власній фірмі «ДиПИ Эйч Модус».

Колектив порту виступав з численими скаргами, але в міністерстві на це не звернули уваги. Адже інакше бути не могло, бо вуха замовників виглядали саме з відомства Вінського.

За свідченнями працівників порту, землями порту зразу після приходу Вінського на посаду почали цікавитися заступники міністра - Работньов і Клименко. Вони особисто приїжджали та «обробляли» колишнє керівництво порту.

Паралельно відбувалося самозахоплення портових земель панами з міністерства в районі Ялтинського вантажного порту біля Масандри.

Справа в тому, що Ялтинський вантажний порт сусідить з поселенням еленгів (гаражі для яхти). І останніми роками ці елінги почали розростатися в багатоповерхові готелі і безсоромно залазити на землю Ялтинського вантажного порту.

Журналіст оглянув ці елінги весною і розмовляв з працівниками порту. Ті показали новобудови на землях порту і запевнили журналіста, що готелі належать заступникам Вінського - Клименку та Сергієнку.

Тут же на території елінгів знаходиться і маленький законний елінг Клименка, в якому влітку відпочиває родина заступника міністра.

Віктор Селіванов, колишній начальник економічного відділу порту, що принципово звільнився, коли порт почали банкрутити, вважає, що землю вантажного порту 3, 5 га вже тихо «прихватизували». «В електронній базі даних одного з ялтинських агентств нерухомості бачив таку пропозицію: «Ялта, грузовой порт. Земельный участок 50 соток на берегу, для строительства эллингов. Все коммуникации подведены на границу участка. Аренда 49 лет. 3 млн 500 т. у.е.» Причому продаж ведеться від імені приватної особи. Уявляєте!» - розповідає Селіванов.

Ось така маленька історія з життя маленького порту часів міністра Вінського, що вперто закривав на такі речі очі.

Хоча загалом боротися з корупцією Вінський на своїй посаді любив. Щоправда, вперто знаходив її не в морській галузі, а в залізничній сфері, яка годувала бютівців, або авіаційній, де заправляв колишній льотчик Тимошенко Олександр Давидов.

Жадібність фраєра згубила

Найцікавіше, що контролю над морським життям Мінтрансу Вінському було мало. Він постійно шукав можливості отримати контроль над «Укрзалізницею», де була сфера інтересів сусіда Тимошенко депутата Миколи Ковзеля, а пізніше ще й «біло-блакитного» Василя Хмельницького по квоті Литвина. Отож, конфліктів, які вивели Вінського за дужки БЮТ, було не уникнути. Одним словом, Вінського згубила жадібність. Адже якби не великий апетит та нахабність колишнього соратника Мороза Юлія Тимошенко, певно би, до сих пір закривала очі на небачену корупцію, яку він розвів в морській галузі міністерства.

Що ж стосується «Укрзалізниці», він вимагав від прем'єра передати непрофільні активи «Укрзалізниці» на баланс міністерства. Серед них - Гниваньський завод спецзалізобетону, Коростеньський завод залізобетонних шпал, Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, Запорізький електровозоремонтний завод, Київський електровагоноремонтний завод, Київський електротехнічній завод "Транссигнал" і Львівський локомотиворемонтний завод.

Вінський також мав намір створити при міністерстві банк - купити його на фондовому ринку.

Юлія Тимошенко ці дві ідеї Вінського, в які, безумовно, можна було б закласти свій інтерес, категорично відхилила…

Конфлікт накладався на конфлікт. І зрештою склалася така ситуація, що відставка Вінського, яка з різних причин відкладалася цілий рік, стала неминучою.

Вінському було би дуже вигідно, якби в цей час БЮТ підписав коаліційний договір з Партією регіонів. Він би знову став героєм. А так довелося піти без піару.

Що ж стосується наслідків для Мінтрансу, то є надія що відставка Вінського призведе до зменшення небаченої корупції, що затопила морську галузь. Однак надія ця слабенька, бо основні організатори схем, що працювали під дахом Вінського, залишились в міністерстві, не заявляли про свою відставку, і можуть плавно перейти під інший дах.

Насторожує і те, що коли Юлія Тимошенко наполягала на звільненні корупціонера-Єханурова, вона з великими подробицями розповідала про корупцію в армії, про ковбасу та яйця, про відчуженні земельні ділянки, а в історії корупціонера Вінського громадськість почула лише про рекламні листівки, які буцім-то мала надрукувати «Укрпошта» для Йосипа Вікентійовича, як кандидата в президенти Вінського. Про корупцію ж у морській галузі - повний мовчок. На жаль, така тиша може означати, що у міністерстві зміниться лише дах, а стіни–схеми та люди, на яких тримається корупція, залишаться ті самі.

До речі, Вінський пророчить собі долю Кирпи. А що, після тих схем, в яких він брав участь, і з якими людьми працював – все може бути.

Тетяна Чорновіл http://obozrevatel.com/news/2009/6/24/309046.htm

Проблемы безопасности

 

Дмитрий Зеркалов

Тигипко: «Власть – это не владение заводами, морями, пароходами, а эффективное управление чужой «государственной» собственностью в свою пользу под крышей Президента.»